В твоїх очах сховалось моє серце,
І відобразилися часточки душі.
Я не скажу вам, як це тепер зветься,
Коли мені начхати на усіх.
Навколо світ поміститься в долоню,
Зіжму його, мов папірець, в кулак.
Тепер в твоєму назавждИ полоні,
І вже по-іншому не зміниться… ніяк.
А осінь буде фарбувати мрії,
Твої, мої… Вже наші - в золоті.
І я їй буду безвідказно вірить,
Так, як ніколи і нікому у житті.
А осінь буде плакати дощами,
Холодними і сивими туманами.
Лиш я тебе любити до нестями
Сильніше буду і не перестану.
Хай листопад впаде на землю золотом.
Покриє рани, обійме, зігріє.
Я на весь світ зізнаюся, без сорому,
Що, завдяки тобі, кохати щиро вмію.
I вже по-iншому не змiниться нiяк
© Copyright: Инна Бессараб, 2013
Свидетельство о публикации №113091810531
Свидетельство о публикации №113091810531
Рецензии