Сиплються сутінки в тишу села,
Ніч накриває ковдрою в'язкой.
Знаєш, як я колись іншой була?
Ні? То не слухай бабині казки.
Можу описувать інші світи –
Користі з цього не буде нікому.
В тебе є я, в мене – не ти,
Знову надією тануть фантоми.
Знаєш, чому я сварлива така?
«Ні, мені байдуже», - з усмішкой кажешь.
Темна холодна північна ріка.
Серце моє, ти мене не пов'яжешь.
Вже пов'язала. Хоч прагнеш ще більш.
Знаєш, жадоба тобі і не личить.
Ти бережи себе, чуєшь? Скоріш,
Щоби здоров'я у мене не зичить.
Ти ж і не знала, бо чуйна така.
Чуєш мене? Ха, ну звісно, не чуєш.
Тепла холодна чутлива рука.
Серце моє, ти вже дуже мудруєшь.
Мудрість – це добре, але тільки раз,
Вдруге мене ти не будешь чувати.
Раз – і не стало в хвилину всіх нас.
Ніч над селом, як та ковдра із вати.
Любознательной даме
© Copyright: Старший Лейтенант Жвачка, 2013
Свидетельство о публикации №113091810036
Свидетельство о публикации №113091810036
Рецензии
Очень понравилось стихотворение,ритм отличный.
Милена Олеговна 23.09.2013 20:21 • Заявить о нарушении
Милена Олеговна 23.09.2013 20:21 • Заявить о нарушении