Чи ти чуєш, як падає дощ?
В нас тут бридко, і темно, і тихо.
В тебе люблять наш nativo борщ?
Як не люблять, то буде вам лихо.
Вибач ти за такі ось слова,
Це від злості на дощ та на втому.
Від думок вибуха голова.
Обережно вертайся додому.
Ти не чуєш цей подих землі?
Ні, не чуєш. Та як можеш чути…
Треба випить багато олій
Щоб з одною тобою побути.
Наодинці нам важко – ти дуже м'яка,
Я – навмисно буваю дурнішим.
Не хвилюйся, бо в мене, бач, доля така,
Я не буду в житті чимось іншим.
Мені все одно – чи вона скаже тобі,
Чи не скаже. Залежить від неї.
Я не стану складати коліна в мольбі.
Я один. Та зі мною нежить.
Сони
© Copyright: Старший Лейтенант Жвачка, 2013
Свидетельство о публикации №113091810015
Свидетельство о публикации №113091810015
Рецензии