Богдан Лепкий. Она там есть...

Богдан Лепкий 
(Богдан Теодор Нестор Лепкий, 
1872 – 1941) 



ОНА ТАМ ЕСТЬ... 

Стоял один я в тяжкую годину – 
В чужих краях забытый часовой. 
Разыскивал на карте Украину,    
Но не нашел на ней страны такой. 

Столбы повсюду – межи и границы,  
Мечами вражьими искромсана земля.  
Пожаров полыхающих зарницы 
И выжженные чёрные поля. 

Лишь кости, черепа и пепелища,   
Непройденный простор моих потерь.  
А в том просторе, слышу, – ветер свищет, 
Идёт и волком воет голод-зверь. 

Нет, нет! Не устою теперь на вахте, 
Оставлю пост, оружие – пойду...  
Я Украину не нашёл на карте, 
Быть может, я в душе её найду. 

Она там есть! От Сана и до Дона, 
Едина, неразъята и сильна! 
Там всё в цвету, там небеса бездонны –   
Мечта из давнего несбывшегося сна. 

Настанет день, и явью обернётся 
Тот чудный сон из детства... А теперь – 
Пусть рушится весь мир, пусть гаснет солнце, 
Хоть в одиночку – стой, держись и верь!
       
1923

(перевод с украинского –
Валентина Варнавская)  
                                


*   *   *   


Богдан Лепкий
(Богдан Теодор Нестор Лепкий, 
1872 – 1941) 


ВОНА ТАМ Є...

Стояв я сам-один, немов на варті
Забутий вояк у чужій землі,
І України я шукав на карті,
Шукав, шукав, та не було її.

Розірвана граничними стовпами,
Осяяна загравою пожеж
І розпанахана ворожими мечами,
Конала тихо серед власних меж.

Кругом кістки, череп’я, попелище,
Незвісного непройдений простiр,
А в тім просторі, чую – ближче й ближче
Іде і вовком виє голод-звір.

Ні, ні! Не встою довше я на варті,
Закрию очі, кину кріс, піду...
Я України не знайшов на карті,
Може, в душі її я віднайду.

Вона там є. Єдина, неподільна,
Від Сяну срібнолентого по Дон,
Така розкішна, чиста, ясна, вільна,
Немов найкращий молодечий сон.

Прийде момент, коли сей сон скінчиться
І буде дійсність кращою від мрій,
А поки що най цілий світ валиться,
Хоч сам-один, ти вір і кріпко стій!

1923