Журба

Горизонт відпиває од сонця
По краплиночці, мов по ковтку:
Мить вагання... та й випив до денця
Чарівну цю снагу золоту.

Звечоріло, матусю. Чи бачиш???
Щось од сонечка крилось в тобі!
Чи мене ти, рідненька, пробачиш???
У журбі ковила на горбі...

Похилилися дугами стебла,
Покотилася земно роса.
Нині ніченька темная-темна:
Місяченьком лиш світить сльоза...


Рецензии
Что поделать, в жизни бывают не только праздники. Держитесь.

Марина Старчевская   18.09.2013 08:43     Заявить о нарушении
Благодарю, Марина!

Валентина Чайковская   18.09.2013 12:23   Заявить о нарушении