Вiд Любовi Червонiю...
Біленьку хатку білила наша Мати,
Зачарована у чарівну весну.
Ходили дітки, що мали також знати,
Що братські узи я давно вже жду!
Де радість велика й глибина світів,
Не сірувато радував нас гай!
Де хлопець дівку цілувать хотів,
Віднайшовши і для неї Небесний Рай!
Де бігли олені великої Любові,
І панував неспокій у синьої води.
Де хлопець ФАЙНИЙ чекає знову,
Де Любий Любій секретно каже сни!
Та рученьки Коханого змарнілі,
Біліло і обличчя, і очі потемнілі,
Щодо радості, то не було місця,
Не усміхатися, не закричать в обісті.
Збагнемо, що у Світі моїм гріє,
Великим є, мій незбагнений Світ.
Та від Любові Великої, я ... Червонію,
І Молодий, і Той, що ... Сід!
Свидетельство о публикации №113091703125
І МОЛОДИЙ, І ТОЙ, ЩО СІД!..
Леся Танюк 26.09.2013 21:18 Заявить о нарушении