Голод. поема

Із зажурою прийшла матуся до хати, —
Чим же нині буду вас, діти, годувати?
Все забрали із комори, вивезли худобу,
Залишили у селі якуюсь хоробу.

Я сьогодні лободу з корою варила,
Завтра ще піду у поле, лиш була би сила.
Може знайду колосок, може два знайдеться,
Ізотремо на камінні, коровай спечеться.

На сльозах замісим тісто, спечемо у печі…
А тим часом в ліс, по дрова – холодно малечі.
Щоб дійти, не впасти долу посеред дороги,
Боже правий, за що кара: спух живіт і ноги?

А надворі моросить, пробирає холод,
По Вкраїні ходить смерть і лютує голод.
У сусіди хтось помер, кладуть на підводу,
Чи пітти он ди над став, кинутись у воду?

Хто ж дитиноньці тоді принесе поїсти?
Ой, стомилася йдучи, треба хоч присісти.
А як сяду, то засну, засну вже навіки,
Сила тане, а ще холод змикає повіки…

Вдарив дзвін, когось хоронять, дорослі і діти,
Умирають цілі сім'ї, нікому вже жити.
Банди "круків" по селу, з дня у днину ходять…
Кажуть в місті є їда? дітей туди водять?

Забирають у дитдом? лишень би пожили,
Краще по межи чужих, а не у могили.
Що за люди? Звідки взялись, хто наслав се лихо?
В хаті темно, дитя плаче, їсти просить тихо.

Ручки, ніжки сірничками, тільки й може сісти,
І очицями благає: – Матусю, дай їсти…
Ще хвилину подивлюся, серце розірветься,
А дзвін кличе на біду, лиш біда озветься.

Рік голодний тридцять другий, прийшов межи люди,
Москаль вийняв револьвера, пхає ним у груди.
За "москвою" посіпаки, як собачі зграї,
Боже, дай же нашим дітям пожити хоч в Раї!

А надворі моросить, пробирає холод,
По Вкраїні ходить смерть і лютує голод.



Звук
http://www.youtube.com/watch?v=E-DC894CPwQ