Просівається ранок крізь сито дощу
Несміливим туманним світанком.
Хризантеми, як військо, стоять на посту
Біля мокрого й слизького ґанку.
Тисячі невгамовних маленьких краплин
Тупотять по пожовклому листу
І стікають з покрівель тунелями ринв
По-осінньому тихого міста.
…
У глибокій задумі тополі стоять,
Перечікують дощ цей терпляче.
Лиш червона калина, що вибігла в сад,
Пламеніє багаттям гарячим.
Не лякають її ранні ці холоди
Й низьке небо, що точить вологу.
Тож сміється вона у потоках води
Й за красу свою дякує Богу...
Просевается утро свозь сито дождя...
© Copyright: Александр Афонин 4, 2013
Свидетельство о публикации №113091604828
Свидетельство о публикации №113091604828
Рецензии