Доплело павутини
Десь у затишку «бабине літо»,
Перукарочка-осінь
Буйним кленам фарбує чуби.
Гордовиті жоржини
Кольорами по вінця налиті,
А березі у коси
Заплелися іскрини журби.
Із якої причини
Поринаю у тихі печалі?
Не повернеться знову
Почуттів осяйна висота.
Потече тихоплинно
У холодні, сивіючі далі
Без тепла і любові
Невблаганна, гірка самота...
Не уміла ніколи
У сумній безпорадності жити.
Не впадала душею
В летаргійний дурман забуття.
Я хотіла би, доле,
Догоріти у «бабинім літі»
І упасти зорею
У святу таїну Небуття!
2013
Упасти зорею...
© Copyright: Нила Волкова, 2013
Свидетельство о публикации №113091602213
Свидетельство о публикации №113091602213
Рецензии
Насправди гарный твир.
Як у багатёх украйинськых
виршах багато суму, алэ на жаль
мабуть цэ дэщо спильнокорэнэвэ.
Украйина и сум.
Сергей Иванов 74 22.09.2013 22:54 • Заявить о нарушении
Як у багатёх украйинськых
виршах багато суму, алэ на жаль
мабуть цэ дэщо спильнокорэнэвэ.
Украйина и сум.
Сергей Иванов 74 22.09.2013 22:54 • Заявить о нарушении
Ви праві, Сергію. Століття під гнітом далися взнаки. Такий склався менталітет...На жаль. Що стосується мого вірша, то сум пов'язаний з тяжкою хворобою. Щиро дякую за рецензію. Заходьте!
Всього Вам найкращого.
Нила Волкова 23.09.2013 09:59 Заявить о нарушении
Всього Вам найкращого.
Нила Волкова 23.09.2013 09:59 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.