Коли впаде несамовита тиша...
і мою постать морок проковтне,
згадай, як ти писав для мене вірші,
та тільки не тримай в душі мене.
Нехай сльоза не затуманить очі,
лиш тихий усміх душу зігріва,
коли сягнеш небес, якщо захочеш
почути в музиці води мої слова.
І не клади до постаменту квіти
чи лист сухий, коли прийде пора...
Ні, я жива! Я буду вічно жити,
бо в серці маю те, що не вмира...
Свидетельство о публикации №113091601196
Не може серце утримати...
Георгий Мёд 28.07.2015 13:17 Заявить о нарушении