Тим, хто зневажив...

Хто ви такі, щоб так про них судити?
Для них, для світу хто ви є такі?
Вони, щоб вас померли захистити.
Вони були ще юні і палкі.

Хто ви такі, хто дав таке вам право
Так зневажати їх тяженний труд?
Хто ви такі, щоб здійснювать розправу,
І щоб заводить справедливий суд?

Ні, я не прагну вашої розплати,
Чинити я не хочу так, як ви.
Лиш пам'ятайте: всі вони - солдати
З них кожен був у пеклі боротьби.

Коли ви стали на камінний звиток,
Коли пройшли ногою ви по нім
Ви залишили там тяжкий відбиток,
Заплямували їх останній дім.

Своїми ви ногами наступили
На ту надію, що у них жила.
Вони б кінця такого не хотіли,
Тепер не зневажайте їх тіла.

Бо та земля під вашими ногами
Омита кров'ю їх, вона жива.
Ви ліпше квіти покладіть руками
На камінь, де надія спочива.

Згадайте їх, зведіть до неба очі.
Їм все це удалося досягти.
І зорями вам в небі серед ночі
Їх душі посміхнуться з висоти