Влечётся за дождём бесплотный вечер...
Луна тоскует в пустоте забвенья...
И смутности осенней дуновенье
Ещё не в силах листья гнать на вече...
Ещё хранят тепло и нежный лепет
Блаженства лета мудрые скрижали,
Ни страх, ни сожаленья не зажали
Струны сердечной, вызывая трепет...
И бабье лето мирно ждёт в дремоте,
Чтоб возвратиться в дынных ароматах,
Чтоб вновь блеснуть роскошнейшей ферматой
На заключительной высокой ноте...
Переклад на українську - Вікторії Тимашової
http://www.stihi.ru/2013/10/14/8284
Як тінь без плоті – вечір за дощем,
Нудьгує вітер в забутті пустельнім,
Ледь відбиваючись у місячній пательні,
Принишк осінній смуток за плечем…
Ще зберігають ніжне тріпотіння
Й блаженство літа часові скрижалі,
Ні острахи, ні жаль – сувій печалі
Ще не обтяжують сердечного тремтіння…
А літо бабине чатує у дрімоті,
Щоб повернутися в розкішних ароматах,
І наостанок вибухнуть в кантатах
На неймовірній, незабутній ноті…
Свидетельство о публикации №113091504129
"Вече","скрижали","дынный"аромат...Замечательно!С любовью!Владимир.
Владимир Антоновский 10.08.2014 17:42 Заявить о нарушении
Маргарита Метелецкая 10.08.2014 21:03 Заявить о нарушении