Платтячко із золота одягнула вишенька,
Огорнулась смутком, відчуває лишенько.
Вітер розкидає вбрання, пошматує,
Пам`ятає вишенька, як мороз лютує.
Тяжко, довга зимонька, сонечко не гріє,
Не пташки співають – завірюха виє.
Ожеледь на гілочках, наче ті кайдани,
І важкі й холодні, і під ними рани.
І здається вишеньці, що не буде краю
Холоду і відчаю: «Гину, замерзаю.
Чи ж то прийде літечко, чи ж то дочекаюсь?
Чи ж мені наснилося, що воно буває?..."
Вишенька
© Copyright: Анна Лындина, 2013
Свидетельство о публикации №113091403439
Свидетельство о публикации №113091403439
Рецензии
На это произведение написано 6 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.