Дeнь за днем минає,
опала вже листва,
Я день той памятаю,
як падала зоря.
Я памятаю погляд,
і сміх із твоїх вуст,
Та все ж життя триває,
я мушу йти у путь.
Я мушу відпустити,
твій погляд, рук тепло,
Закрити своє серце,
і кинуть ключ на дно.
На дно морське, глибоке,
щоб змила все вода,
Щоб не зосталось сліду,
щоб висохла сльоза.
Щоб не мокріли очі,
і не пекла та сіль,
що сипиш ти на рану,
дивлячись мені у слід.
Дeнь за днем мина...
© Copyright: Кетринс, 2013
Свидетельство о публикации №113091309175
Свидетельство о публикации №113091309175
Рецензии