Наша мара адна на усiх

“... І той, хто побачить тебе таким, яким ти є насправді, вже нізащо в житті не повірить в те, що ти можеш бути звичайним, можеш бути як усі...”

Ты прабач мяне, але ж ты – геній,
Маёй чулай і даверлівай Душы...
Ты прабач сябе, што не паверыў,
Калі папрасіла шчыра: “Ты – пішы!”

Я ж – не хлусіла, не ашукоўвала...
Ты – мой лепшы, ты мой доўгі дзень.
Спрабавала, і  – любоўю загартоўвала.
Ты ж –  у бок свайго ценю глядзеў.

Ты, павер мне, што раптам спраўдзіцца
Наша мара... –  адна на ўсіх.
І не будзе тады чаго скардзіцца...
Што маўчыш? Дый, чаго ж ты прыціх?

РОДоначальное стихотворение:

(97)

Торт, 13.09.2013.
Залізо
Проза

КАММЕНТАРЫЙ
(1) Абрикосовое Варенье, сегодня в 14:20
бронежелет, лише холодний залізний бронежелет захистить і вкриє від проникнення в груди холодного погляду байдужості та егоїзму. забезпечить захист твоєму тілу, але тільки тілу. не серцю і не душі.

МОЙ КОММЕНТАРИЙ к СТИХУ:
Инна Дорошкевич, сегодня в 14:58
пачынаецца з цытаты твора “... І той, хто побачить тебе таким, яким ти є насправді, вже нізащо в житті не повірить в те, що ти можеш бути звичайним, можеш бути як усі...”

Далей
САМИ ВИДИТЕ - РОЖДЕНИЕ стихоТВОРЕНИЯ ( в самом начале)
 “Наша мара –  адна на ўсіх”.