Процесс

           ПРОЦЕС

       Говорят, через рифмы мост
       Впечатленье от речи - в рост...
       И, дай бог, в сплетении слов
       Ощутится и строй стихов... -
       Пусть не так, как Федот Вовнодэр*,
       Ловкий Ментор, там, в СССР...,
       Тщимся все ж не прогневать Музу
       (И ускорить возврат к СОЮЗУ,
       Не закрыл ОН, хоть в силе  мог,
       Клубов, школ, языков, дорог
       В Труд, в Здоровье..., как ныне "модно",
       И Развитие шло Свободно).
                Иосиф Цлолаймс.
       Карл пятый, римский император, говаривал что ишпанским языком
       с богом, Французским - с друзьями, немецким - с неприятельми,
       италианским - с женским полом говорить прилично. Но если бы он
       российскому языку был искусен, то, конечно, к тому присовокупил
       бы, что им со всеми оными говорить пристойно, ибо нашел бы в нем
       великолепие ишпанского, живость французского, крепость немецкого,
       кротость италианского, сверх того богатство и сильную в
       изображениях краткость греческого и латинского языков.
                Михаил Ломоносов.
       Как красив русский язык! Все преимущества немецкого
       без его ужасной грубости.
                Фридрих Энгельс.
       ...Господь послав
       Тебе нам кроткого пророка
       І обличителя жорстоких
       Людей неситих. Світе мій!
       Моя ти зоренько святая!
       Моя ти сило молодая!
       Світи на мене, і огрій,
       І оживи моє побите
       Убоге серце, неукрите,
       Голоднеє. І оживу,
       І думу вольную на волю
       Із домовини воззову.
       І думу вольную... О доле!
       Пророче наш! Моя ти доне!
       Твоєю думу назову.
                Тарас Шевченко - Марку Вовчку
                (Марии Александровне Вилинской).

Вкраїнська мова "із калин"
Зійде колись, напевно, -
Слід вдуматись у мовний плин,
Не лить щоб сліз даремно.

...Давно вже в галів річ зійшла
У небуття, - час лине -
Французька мова там зросла
(А перед тим латина).

На жаль, з війною на полях
Йшли зміни в речі нові...
(Тепер хай славний, мирний шлях
В пргрес підносить мови!)

Зберігся кельтський там субстрат -
В підстИлці мовній лИше
(І наша мова, Петя-брат,
Надія є, слід лишить!).

...Тут, предки наші де жили,
Й нам пощастило жити,
Такі вже зміни мов пройшли,
Що й трудно уявити.

(Від звуків пЕрвісних, простих,
Через "племен розмови",
До днів сучасних мОв живих...
Й, дай бог, - ще більш толкових).

Процес!... Хоч "як на пуп кричи",
Йде розвиток, і буде!..
І, думається, що з причин
Ще й "інтернету чуда"...

"Так що ж ти, Петя, так кричиш -
Хто ж в спаді мови винен?!"
(Твій лексикон "багатий" лиш
І "синтаксисчок" лине...),

Ніхто ж, у ціль, не витісня
В нас "калинове диво" -
Йдуть кращі мови і вона
Спаде, цілком можливо...

(Є сподівання, що Пісням
Дзвеніти нашим в Світі
(Про що співає і Кубань)
Допоки Сонце світить!).

...Де все латиною гуло,
ІтАлійській звучати...,
Латинській "славно повезло"
ТерЕни мирно здати.

Велику роль в свій час Вона
В культурний ріст зіграла,
Та кращі виросли, й сповна
Із побуту відпала.

Вінки, гірлянди слів і мов
Завжди у рості й змінах
(Дай бог, щоб цей процес ішов
Розумно, мирно, вільно):

...То мова прИйшлих, крізь роки,
Народу рідна стала,
А то місцеву, навпаки,
Собі пришельці взяли;

А від сусідства як в держав
Збагачення йде мовне! -
Адстрат, як кажуть, залізА,-
Що ж в ньому є страшного?!

Тепер - у тім ще більша суть! -
Техзасоби є нові,
Вони звучання - річ - несуть
В більш досконалі мови...

Процес повільний... та у нас
Прискорення - Родина! -
В відносно недалекий час
Була ж тут Русь єдина!

Йшов війн, йшов ізоляцій "ценз",
Роз"єднань - замикання...
Та коли він "технічно" щез,
Повторно йде єднання.

Слов"ян архрідну Жовтень кров
Відвчив від ворожнечі,
"Хто з Ним за Правдою піщов -
Вдививсь у схожість речі...",

І ти "скачи хоч цапки" "в спин",
Волай-крутись майданно,
Процес природній: мови плин
Йде в бік - яка більш славна.

Отож не репетуй, не плач,
Що мова стулить крила
(Ти й сам її не заєш як
Марко Вовчок, наприклад,

Що, хоч "москалька" з-під Орла,
Вивчала й нашу мову,
Щоб рвать "хохлів" з кріпацтва-зла
Не в нацналізм, - на Волю!

Твій, Петре, рівень - "знань багаж",
Начитанність "чудова"...
Годяться сісти в другий клас...,
Хвалить щоб потім мови...).

(Та зараз "гать гати хоч", плюй, -
"Тупих в "педколективах"...
Рвись в самосвіту, - не в пивну,
Щоб вийти з примітиву).

...Напевно й "вчителька" твоя
ЗіпА в тобі, з тобою, -
Техпрацівниць ж бо труд-сім"я
Так... втомлена з мітлою.

(Горлаєш, Петя, та не смій
Смітить, бо ж прибирати...
І хід процесу зрозумій,
Щоб дурно не кричати).

...А тих, штовха хто на майдан,
На гвалт про "утиск" мови... -
Дізнайсь який із них хто "пан" -
В яких багатствах "нОвий"...

...Як руху Сонечка не збить
"Голодуванням" "модним",
Так рОзвій мовний не спинить,
Бо це ж процес природній.

Той хибить, хто досягнень, слів
"Чужих" не полюбляє,
А люд же в більшості "дозрів",
Що в розвиток - приймає.

(Життя - вперед! Потік "пригод"
Дійде до Комунізму -
Хоч різноликий в Нім народ -
Одна буде Вітчизна).

Народ (й найрозумніші теж) -
Син біосфери нОвий...
І розвитку немає меж,
Тож будуть Кращі Мови.

"Пани" ж фактично "вчать": народ, -
На тупцювання рівні...,
А з розвитком,- "Федот не тот" -
Мовляв, капець країні.

Ні! Треба вільний поступ дать
І людям, і їх мові,
Бо в шорах добра скОтська стать,
Людської ж ріст на ВОЛІ!

    ПРИМЕЧАНИЕ: *"Федот Вовнодер" - Корреспондент
    "Радянської освіти" в Советском Союзе, очень
    дельно и интересно (художественно рифмующейся
    "прозой") в лучшей в мире системе народного
    образования выискивал и искоренял недостатки,
    пропагандировал Достижения...












































 













































.