Тихо падає дощ і сум виїдає душу,
Яка щемить і вібрує болісно.
На клумбі жовті нарциси -
Поминальні квіти про першу любов,
Яка не розквітла й померла дочасно.
Холодна тиша струмує неспішно,
Мов крізь сито, повз закрите вікно.
Поблідле чоло мов би вкрила роса,
А тіло завмерло, затерпле давно
Від суму, тривоги, пекучого болю,
І хоч журба не зломила волю, -
Життя обірвалась краса.
...Вона побігла під дощ -
Жалібно скрипнули двері,
І нерви - натягнуті струни - дзвенять.
Жар-птицю не повернеш назад,
Бо руки ослабли і пальці тремтять невпопад.
Щемлять німі обезкровлені жили.
Завершився кохання шал...
А дощ не змовкає, барабанить по шибі.
І плаче невтішно вікно
По щастю короткому,
По коханню невмілому,
Що не зіп'ялось на крила.
Це ж перше кохання було...
Перша любов
© Copyright: Мыкола Ковальчук, 2013
Свидетельство о публикации №113091304168
Свидетельство о публикации №113091304168
Рецензии
Як можеш ти відчувати стан душі на такій величезній відстані,серце стогне. розриває все тіло на шматки, душать сльози і просто стікають на клавіатуру, пробач не можу писати далі... Твої вірші -це чудо!
Галина Шевчун 14.09.2013 08:54 • Заявить о нарушении
Галина Шевчун 14.09.2013 08:54 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.