Дума про Украiну

Ой плакала дівчинонька козацького роду.
Ой плакала-хоронила святую свободу.
Помарніло личко біле, виплакала очі.
Та й співала-голосила щодня і щоночі:
«Нащо мені біле личко, нащо очі карі,
Як посіли мою землю та й люди лукаві.
Як живу мне розпинають, тяжко потурають,
Продають святую волю, як душу ламають;
Як хороми нові зводять, аж сонця не видко,
Тіло гряззю поливають, що болить, аж стидко.
Що не віє буйний вітер, не пестить волосся,
Що нема в віночку квітів, а в полі колосся…»
Ой, боліла-голосила подерта, побита.
Так страждає тільки мати, як сваряться діти.
«Та й не дам же я їм ради», - далі все ридала.
«І слабка я, і немічна… Від зради пропала».
«Ой, посвіти, ясен місяць, прийдіть тихі зорі,
Посвітіть як ховатиму щастя-волю в полі.
Не зламали мне татари, ляхи не скорили,
А ще свої рідні діти зганьбили-убили.
Чорні круки вкруг літають… Їжте, птахи, клюйте!
Та рознесіть по всім світі, та правду віщуйте.
Бо тільки ви й лишилися, чорні та крилаті.
Діти ж мої та й вбилися. Пусто мені в хаті!
Ой ви круки-віщуванці, всім світу скажіте:
Любіть, люди, Божу правду, свободу любіте.
Ой ви, діти-запроданці козацького роду,
Та бодай би ви пропали, що вбили свободу!
Ой, діти ви лукавії якби я те знала,
То я б же вас, як змієнят, зразу повбивала.
Ой піду я в чисте поле, мовчки побреду я,
Та й знайду я серед поля могилу старую.
Та діждусь як вийде Місяць, хай мені посвітить.
Повстають тоді з могили козаченьки-діти.
Ой, повстануть, заридають, далі заспівають…
Та й зі мною, нещасною, воленьку сховають.
Та й візьмуть мене з собою. А ви ж бо лишайтесь.
Душу з кров’ю повиймали – шматуйте! Гуляйте!
А уранці ясне сонце сходило-світило.
Побачило моє тіло – та й заголосило.
Ой ви, діти безталанні, сироти убогі!
Нема для вас і Матері, нема для вас Бога.
Архангели всемогущі, ви мене прийміте,
Та за дітей моїх вбогих Господа просіте.
Даруй, Господи, їм розум, душу їм вживіте,
Або ж мою геть на клапті для їх розірвіте!
І нема мені спокою, поки на колінах…»
Так плакала-голосила Ненька-Україна.
«Коли мене згадаєте – воскресну», - сказала.
Обернулась голубкою – і в небі пропала.