Леся Гудзь - Запрошу до себе в гостi осiнь

Приглашу  несмело  в  гости  осень -
Так  давно  мы  не  встречались  с  ней.
Попрошу:  шути  со  мной  не  очень  -
Тёплым  бабьим  летом  косы  свей.
.
Посидим, пошепчемся  о  грустном,
Наспех  об  удачах  расскажу.
Как  без  птиц  вдруг  стало  небо  пусто…
Средь  дубов  притихших  посижу.
.
Жёлтый  лист  с  небес  кружится  в  вальсе –
Свой  приют  оставил  он  навек.
Ветерок  его  уносит  дальше -
В  море  пёстрое  сорвавшихся  судеб.


Оригинал стихотворения Леси Гудзь:

Запрошу  до  себе  в  гості  осінь  –
Таж  у  мене  так  давно  була  –
Граючись,  в  мої  вплітала  коси
Бабині  літа  свого  тепла…
Запрошу  –  й  повідаю  печалі,
Похвалюся  похапцем  добром,
Зазирну  у  журавлині  далі,
Заспокоюсь  шепотом  дібров…
Жовтий  лист  в  погожім  дні  танцює,  –
Що  не  па  –  несплакана  журба:
Кожна  мить  його  розлуку  чує
З  дивограєм  осеневих  барв.

Папка 23 - стихотворение 9