Леся Гудзь - Картопляним димом Пахне рання осiнь

Жгут  ботву.  Картошкой  снова  пахнет  осень.
Небеса  седые  под  дожди  грустят.
Астры  побелели,  ноги  отморозив.
Звонкие  арбузы  сладостью  трещат.
Аисты  уж  больше  не  садятся  в  гнёзда
(Воробьи  вступили  там  в  свои  права).
И  сады  ждут  зиму,  провожая  осень.
На  заре  под  ветром  клонится  трава.
Сердце  в  тихой  грусти:  ах,  как мчится  время  -
Ведь  совсем  недавно  по  весне  мы  шли…
Может  быть,  и  это  тоже  счастья  бремя  -
Мы  встречаем  вечность,  провожая  дни.


Оригинал стихотворения Леси Гудзь:


Картопляним  димом 
Пахне  рання  осінь, 
Небесам  немов  би 
Дав  хто  сивини, 
Айстрам  кучерявим 
Мерзнуть  ноги  босі 
І  бринять  солодким 
Соком  кавуни. 
Кинули  домівки 
Красені-лелеки 
(хазяйнують  нині 
в  гніздах  горобці), 
Сад  передчуває 
Зиму  недалеку,
І  цілують  зорі 
Свіжі  вітерці... 
В  серці  -  тихий  роздум 
Про  надплинність  часу  – 
Бо  ж  іще  учора 
Все  жило  в  весні...
Певно,  і  у  тому 
Полягає  щастя, 
Щоб  стрічати  вічність 
Проводжанням  днів.

Папка 23 - стихотворение 10