Леся Гудзь - Вона прийшла нежадано-неждано
На непокорность вересковых грив,
На лапы узловатые каштанов,
На тоненькие веточки у ив,
И на осин раскрытые ладони,
На листики акаций и рябин,
На гроздья ежевики сизо-сонной,
На пламенные свечи георгин, –
Ворвалась, как огонь любви начальной,
Покой мой растревожила за миг...
Короной осень лета жар венчает,
А сердце по весне опять щемит!
Оригинал стихотворения Леси Гудзь:
Вона прийшла нежадано-неждано
На вересу розкошлані чуби,
На вузлуваті лапи у каштана
І на тендітні пальчики верби,
І на осик розтулені долоні,
І на акацій ніжні язички,
Й на кетяги ожини сизо-сонні,
І на жоржин палаючі свічки –
Ввірвалася, немов кохання перше,
Весь спокій розтривоживши за мить...
Жагуче літо жовта осінь вершить,
А серце - все за веснами щемить!
Папка 23 - стихотворение 13
Свидетельство о публикации №113091200650
Аида Дружинина 04.03.2018 16:00 Заявить о нарушении