меланхолия
Напевно, відповіді немає
День за днем минає літо,
Мандрівник мій вже не чекає.
Він мовчить, він забуде,
Як писав у своїх віршах.
Колишнім світ вже не буде.
Ляльок чекає по життю крах.
І не буде більше зустрічі.
Море, темний горизонт ...
Тихо згасають свічки.
Завіса і фінішний акорд
Свидетельство о публикации №113091204898