А. Блок-Хват И час настал

Прийшла година. Плащ скрутив свій Час,
І меч блиснУв, і стіни розійшлися.
Багато з натовпом так вирушило нас,
В  туманні, злі й невідомиї висі.

За кручами відкрились знову кручі,
Народ все нарікав, вожді позбулись сил.
Все небо в хмарах чорних і тягучих,
Їх блискавок тикають сотні стріл.

Безсилі  руки повисають батогами,
Коли навколо стислі кулаки,
Малечі, збуджені громами заридали,
Дружини всі  закутались в хустки.

І я, без сил, відстав, пішов із ладу,
За мною - натовп всіх супутників моїх,
Нам небо синє не було в відраду –
Сховалось  сонце в хмарах грозових.

Поневірялись ми, стікали наші сили,
Хатин  колишніх не могли знайти,
І у нічних багать весь час тремтіли,
Надію мали відшукать путі...

Даремний жар! МарнІ поневіряння!
Надії мали, мрії розлюбив.
Так - залишилися пусті лиш сподівання
Тим , хто Тебе в дорозі загубив.

*******************************
Оригинал
И час настал. Свой плащ скрутило время,
И меч блеснул, и стены разошлись.
И я пошел с толпой — туда, за всеми,
     В туманную и злую высь.

За кручами опять открылись кручи,
Народ роптал, вожди лишились сил.
Навстречу нам шли грозовые тучи,
     Их молний сноп дробил.

И руки повисали, словно плети,
Когда вокруг сжимались кулаки,
Грозящие громам, рыдали дети,
     И жены кутались в платки.

И я, без сил, отстал, ушёл из строя,
За мной — толпа сопутников моих,
Нам не сияло небо голубое,
     И солнце — в тучах грозовых.

Скитались мы, беспомощно роптали,
И прежних хижин не могли найти,
И, у ночных костров сходясь, дрожали,
     Надеясь отыскать пути…

Напрасный жар! Напрасные скитанья!
Мечтали мы, мечтанья разлюбя.
Так — суждена безрадостность мечтанья
     Забывшему Тебя.

картинка из Сети гравюра Доре