Тебе уже нема.
Далеко ти, далеко...
Між нами простір,
Гони кілометрів,
Поля, ліси, луги
І річок береги...
Сіль сиплеться на свіжі серця рани,
Ця осоружна і терпка розлуки сіль.
Руйнуються всі наші задуми і плани,
А ти чогось мовчиш вже кілька днів поспіль.
Там, біля тебе, вірні давні друзі.
Можливо, інші п'ють очей твоїх блакить?
І боляче торкає серця голі струни
Недавніх днів чарівних щира і коротка мить.
...Осіннім днем приходить ностальгія
За тим, що не збулось, за втраченим навік.
Коли вернешся знов, чи зродиться надія,
Чи задзвенить коханням день, як весняний потік?
Але тебе нема!
Далеко ти, далеко...
Хай вітер донесе любові шепіт:
- Вернись, кохана,
У лісі проліски збудилися від сну -
Це осінь проростає у весну.
Тебе нема
© Copyright: Мыкола Ковальчук, 2013
Свидетельство о публикации №113091009527
Свидетельство о публикации №113091009527
Рецензии
Микола!
Чудовий вірш!!!
Дякую.
Бажаю щастя.
З повагою, Геннадій.
Геннадий Сивак 11.09.2013 22:05 • Заявить о нарушении
Чудовий вірш!!!
Дякую.
Бажаю щастя.
З повагою, Геннадій.
Геннадий Сивак 11.09.2013 22:05 • Заявить о нарушении
Дякую і бажаю щастя, здоров'я і творчих успіхів!
Мыкола Ковальчук 11.09.2013 22:14 Заявить о нарушении
Мыкола Ковальчук 11.09.2013 22:14 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.