Безумство

…безумство…та мені так мало треба
…лише шматочок зоряного неба
…крізь призму Раю, вкрай просторого
…щоб хоч на мить побачити Його…
…засмаглого, хмільного, безутішного
…блаженного…і відчайдушно грішного
…Його, хто пробудив в мені натхнення
…ах, де мій глузд…нема мені прощення
…нема мені ніяких виправдань…
…та це реальність…це блаженна дань
…не можу і не хочу зупинитись
…Жадаю в Його очі подивитись
…в їх посмішку і в їх «робочі» зморшки
…в їх самовідданість…і просльозитись трошки…
…послабивши душі смиренну важкість…
…породжену крізь кляту необачність…
…та все одно я зовсім не жалкую…
…хоча в собі кричу…люблю…сумую…
…безумна, несмиренна, невгамовна…
…омріяна і вщент непослідовна…

…але Він є…і досить уникати…
…цієї суті…подумки ковтати…
…з повітрям елементи псевдо-совісті…
…нема кінця цій відчайдушній повісті…

…немов би зараз…поруч…в дану мить…
…його обличчя ласкою горить…
…засмагле тіло променем палає…
…а я нестерпно, подумки зітхаю…
…Він трапився мені…і будь що буде…
…живе в думках…емоціях…повсюди…
…Він просто є…жаданий…віщий…вічний…
…нестерпний…невгамовний…потойбічний…
…Він просто є…моє грішне Табу…
…немов суцвіття маків на снігу…
…Він просто є…Мені ж так мало треба…
…лише шматочок зоряного неба…
…крізь призму Раю, вкрай просторого…
…щоб хоч на мить побачити Його…