Космiчна подорож до Венери. Пташинi казки. -5

Космічна подорож до Венери.
 / Пташині казки /. -5.
**********************
Минула перша ніч у горах.
А вранці Танця баче: море
безкрайнім дзеркалом блищіть.
Над морем - срібний Птах летить.
А в море небо впало синє.
Симфонія ранкова лине:
виводить соло Птах, на фоні
акордів хвиль морських. Долоні,
до Сонця, Танця простягнула;
неначе, в промені пірнула.
А, після легкого сніданку,
у мандри вирушили зранку
й до вечора. В якійсь печері
вірші читали до вечері....
А під ліванським кедром знову
філософічні йшли розмови:
і про прибульців, Космос, Вічність;
про людство, проявів незвичність;
про містику, легенди тощо...
Та став накрапувати дощик -
його ніхто і не помітив.
Аж, раптом, так запахли квіти,
що поруч, у траві зростали,
нічних метеликів скликали....
В багатті дрова тріскотіли. -
На світ комахи всі летіли:
миттєво, стільки їх згорало;
немов, їх полум'я лизало!
Тетянку зваблює дрімота....
Зівота тягнеться до рота....
Лягла маленька та чекає. -
То, де ж  казковий Птах літає?!
Аж, раптом, небо прояснилось,
на Танцю, з місяцем, дивилось.
Доріжка сріблом заблищала....
До Танці казка завітала.
Маленька Птахові зраділа.
Так, вперше, з ним заговорила:
"Літати я навчитись хочу
з тобою, Птах, цієї ночі!"
Птах трішки, мовчки посидів,
а потім, Танці відповів:
"Тож, потерпіти трошки треба. -
Хай засинають всі. До неба,
з тобою разом підіймусь."
"Літати швидко я навчусь?!" -
Тетянка радісно спитала,
коли повільно засинала.
Не розуміє: спить, чи ні?
Все, мов, реальність - уві сні.

          2.
Пташина їй розповідає. -
Літати дівчинку навчає:
"Повільно треба підійматись
й за пір'ячко моє триматись.
Покличу тільки: "Повертайся!"-
Лети відразу ж, не вагайся!
Якщо повернешся невчасно,
то світло в серці миттю згасне.-
Зупиниться життя година,
якщо замешкаєшь, дитино.
Тоді не буде вороття -
ти увійдеш до Небуття.
Зарано відлітати в Небо! -
Ще на Землі пожити треба."
"Усе зроблю, як ти промовив!
Даю тобі я - чесне слово!"
"То ж, полетіли - не барись!
На мене, дівчинко, дивись." -
Промовив Птах, та полетів;
та, як завжди, щось буркотів.
Тетянка, з легкістю, злітала.
Політ свій, вперше, починала.
Який незвичний, дивний стан!
Політ реальний - не обман.
Душа зліта, мов, в Небеса!
Неперевершена краса
навколо! Дівчинка радіє:
вона, мов Птах, літати вміє!
Летить над морем - океаном,
мов пташка, дівчинка Тетяна.
На небі - повний Місяць сяє.
Тетянка понад ним літає!
Зірки блищать, мов, діаманти!-
Вони є свідками таланту:
"Літаєш, Танцю, блискавично!"
"Радію! Відчуття незвичне!"-
Летить, із Птахом розмовляє.
Все ближче до зірок злітає.            
Красою зваблюють зірки!
Нестрашно Танці - навпаки.-
Всю душу радість охопила!
Нарешті, має, наче, крила!
"Які зірки! Яка краса!
От би, ще вище - в Небеса
злетіти до зірок миттєво!
Та відстань немала, суттєва.

          3.
Венера світить блискавично!
Дістатись би туди фізично."-
Лише в думках "прошепотіла",
та миттю, з Птахом, долетіла. -
Здійснилась мрія Танці знову:
ступила ніжкою основи
поверхні кулі - на Венеру. -
Ось, відкриття нової ери! -
Земна людина долетіла
на побажанні міцних крилах.
Та, раптом, бачє: що за диво:
над нею - дівчина вродлива,
немов хмаринкою, літає;
сріблясто -білий одяг має.
Така собі венеріанка.
Тож, знов дивується Тетянка.
Та тільки-но спитать хотіла,
венеріанка відповіла
миттєво, Танці на питання,
виконуючи побажання:
"Ми - не такі, як земні люди.
Колись, "земні" такими ж будуть:
легкі, пухкенькі, мов, хмаринки.
"Земні" ж, ті ближче до тваринки.
А як на Землю прилетиш,
людей земних оповістиш.
Коли свідомість ті розвинуть,
тим, на фізичне тіло вплинуть,
воно тонкіше стане, згодом;
на краще змінить свою вроду -
нова людина на Землі.
Тож, не потрібні кораблі
людині будуть, щоб літати.
Та довго ще, на це, чекати!"
"Як тебе звуть?" - Пита Тетянка.
"Айянка - венеріанка." -
Відповідає знов дівчина. -
Хай, не земна, але ж, людина!
Тетянка, згодом, помічає:
Айянка рота відкриває,
та, якось дивно розмовляє -
в Тетянці голос той лунає.
"Чому ти, дівчинко, смутилась?
Ти телепатії навчилась.
Тому, думками розмовляємо.
Знов прилітай - тебе чекаємо!"
"Тож, до побачення, Айянко!"
"Швидкої! Хай щастить, Тетянко!"
Як тільки дівчинка збагнула,
Пташини голос, знов почула:
"Лети  до дому! Там чекають.
Назад - на Землю повертають.
Поквапся! Хвилька залишилась!"
"Але ж, я, трішечки втомилась!"
"Сідай - мені, скоріш, на спинку!
Та відпочинь на ній, дитинка!"
М'яка, тепленька Пташки спинка,
на котрій міцно спить дитинка....
Птах, знову, дивно буркотів.
Малятка, й вам чудових снів!
*******   / 05.08.2013 р. /