Все неначе в казці починалось,
А тепер лиш спогади зостались,
З сердця мого камінь не спадає,
Це тому, мабуть, що я кохаю.
Ти єдина мрія і відрада,
Де шукати мудру ту пораду?
І чи вартий ти мого кохання?
Ні до чого сумнів і страждання.
Я багато говорить не стану,
Мов туман той дивний сон розстанув,
Я не знаю, як там далі буде,
Та повік тебе я не забуду.
Всі цілунки й погляд ніжний,
Тихий спогад зігріває,
А на аркуш білосніжний,
Мов роса, сльоза спадає.
10.09.2013
Спогад
© Copyright: Лю Нели, 2013
Свидетельство о публикации №113091002418
Свидетельство о публикации №113091002418
Рецензии