Проснувся місяць. Місто галасливе
Гримить удалені і ллє свої вогні,
Тут тихо все, а там - оскаженіле,
Там все дзвенить, ми ж стоїмО самі...
Якщо б вогонь того стрічання знову
Вогнем тим став, що вічний та святий,
Не так лилися наші би розмови
Не так звучав би тихий голос твій!
Невже живуть іще в душі страждання,
І щастя зможе вітер унести невдач?
Під час байдужого останнього стрічання
Згадається лише сумнЕ: «Пробач!...»
**********************************
Луна проснулась. Город шумный
Гремит вдали и льет огни,
Здесь всё так тихо, там безумно,
Там всё звенит, — а мы одни…
Но если б пламень этой встречи
Был пламень вечный и святой,
Не так лились бы наши речи,
Не так звучал бы голос твой!.
Ужель живут еще страданья,
И счастье может унести?
В час равнодушного свиданья
Мы вспомним грустное прости…
А. Блок-Хват Луна проснулась
© Copyright: Георгий Олегович Хват, 2013
Свидетельство о публикации №113090809816
Свидетельство о публикации №113090809816
Рецензии