Подорож

Рельсів невпинний стук
Ритмом відбивається в вагоні.
В далечінь зове їх звук,
Спокій залишився на пероні.

За вікном міняється картина,
На перонах обличчя людей.
Горжусь! моя це Україна,
І захват лине із грудей.

Стовпи мелькають за вікном,
Повітря поїзд розсікає,
Минуле стає сном,
В дорозі пробудження чекає.

Далекі, незвідані краї
Манять майбутнім невідомим,
Мрій вперед летять рої,
Краєм блукаючи широким.

Вагони звиваються змією,
Минаючи за містом місто,
Нанизуючи низкою своєю
Станції, немов намисто.

Краєвидів однакових немає,
Свої в кожнім колорити,
То вітер по степу гуляє,
То в лісі заблукавши,стане вити.

Наплещеться хвилями морськими,
Грайливо в гори понесеться,
І там схилами стрімкими,
Ворушачи каміння, ехом обізветься.

Поїзд за вітром вслід,
Ганяючись хитається,
Немов уяви казкової плід,
Землею українською метається.

У спілкуванні постійні зміни,
Не всюди зрозуміла мова,
Протягом одної днини
Різні наголоси почуєш слова.

Сонце на сході запалає,
Захід темнотою вкритий,
Світанка свіжість ще чекає,
Останнім сновидінням оповитий.

Гудка потужні звуки,
Перестук натруджених коліс,
Пробуджують море, гори, луки,
Сколихують міста, річки і тихий ліс.

Світанок барвами палай,
Розкотисто гуляй луна,
Чаруй мене,ти ,рідний край,
Мила Україно, квітни як весна!