Про100 взяти квитка

Просто взяв квитка до Калькутти. І не поїхав в аеропорт. Натомість пішов на берег і запалив ватру. Дивився довго, як вогонь повертає небу його частку, а землі її золу. Потім у жаруки закопав картоплю, загорнуту у фольгу і довго споглядав воду і поплавця на ній. Дивувався медитації-дзен якогось рибалки, який на тім боці неначе заснув. Але ні, он почало клювати. То мабуть дивом вцілілий линок чи карась спокусився на мотиля. І зруйнував шанс на просвітлення. А отже народження вдруге не буде і Будда чекатиме довго на визволення з тіла того риболова.

Голівонько моя сива, кажуть, що ти не здорова. Ось і знову змарнувала нагоду торкнутися мудрості людського мурашника в Індостані. Хоча ти скажеш словами зафільмованого сикха, що Індія – це країна трильйонів мух і незбагненного бруду. Але ж серце чомусь знає: «щось там таки є». Там люди радіють малому. А тут , чомусь, ні…

Та досить. Спеклася уже бараболя. Є помідори, сіль і карафинка вина. Є друзі. Їх небагато. Покличу до столу. Запалимо знову багаття. Говоритимемо довго простою мовою, прислухаючись як все ще росте трава та наливається соком калина.

Сином неба я був, сином землі ні. Сьогодні я не полетів до Калькутти. Просто не захотів. Забив на гріхи і спокуту. Забув про світло і не став святим. Бо святість це, знаєш, така морока. Сизифова праця, тяжкий труд. Для чого?

Богам треба від нас так мало. Аби були щасливі. Та менше їм заважали…


Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.