Це так нелогічно й нагадує казку,
Де зло відступає під світлом добра,
Де сила кохання зманила у пастку
Безтямну спокусу в осяянні барв.
Гірку і солодку, що грає постійно,
Занесену потай в пропасницю снів.
Тримаю за руку весну чудодійну,
Нарешті впіймати цю хвилю зумів.
Чому ж ти зникала, неначе навмисно,
Дражнила бездоння мого німоту?
Тепер огортаєш в яскраве намисто
Мою, в надоїдливих спогадах, ртуть.
І ось бачу схід бездоганного Сонця,
Не сліпить воно, бо свічуся я сам.
Зринаю у космос фонтаном емоцій,
Додам невагомість у свій тарарам.
15:47, 7.09.2013 рік.
Зображення: http://vk.com/event48352832
Power Of Love
© Copyright: Прокопенко Юрий, 2013
Свидетельство о публикации №113090706339
Свидетельство о публикации №113090706339
Рецензии
Очень интересно, образно и неординарно написано стихотворение, Юрий! Талантливая, авторская работа! Удачи и всех благ Вам! С уважением и теплом, Анастасия.
Анастасия Зенковская 17.09.2013 13:05 • Заявить о нарушении
Анастасия Зенковская 17.09.2013 13:05 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 7 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.