А я б втопилась у вині
І плакала б вином-сльозами.
Вино. Вина. А що мені
До нас… про нас… між нами…
Майбутнє що?
Воно, говорять, краще.
Та й там гроза є, бруд, дощі,
Є холод. Все пропаще.
Не добре, гидко і ніяково.
Хто я? Хто ти? Хто ми –
Однаково.
О доле, не зломи.
Згадай нещастя –
То моє ім’я.
Згадай провину, каяття,
То також я.
Шукати марно, не знайти,
Не буде дива:
Не ти! Не ти! Не ти! Не ти!
І знову злива,
З очей вино.
Пробач, не осуди.
Життя – кіно
І біль без краю. Ти…
Не смій і знай:
Це все моя вина.
Кохай.
Налий іще вина,
Втопи мене у нім,
Бо я не в змозі.
Душа – маленький дім,
Та в нім морози.
Замерзла вся,
Зігрій її своєю,
Вона твоя –
Живімо однією.
2002 г.
***
© Copyright: Виктория Ерёменко, 2013
Свидетельство о публикации №113090706031
Свидетельство о публикации №113090706031
Рецензии