Нема його, мене – є МИ.
І нам байдуже!
МИ б разом не померли від чуми,
Пустеля – пустощі, а океан – калюжа,
Бо ми навпіл не розділяєм МИ.
І МИ кусаєм яблуко рум’яне
І знаємо було воно терпке
Лише тій Єві і тому Адаму.
А нам солодке і таке п’янке.
Не буде у серцях у нас зими,
Бо ми навпіл не розділяєм МИ.
2003 г.
МИ
© Copyright: Виктория Ерёменко, 2013
Свидетельство о публикации №113090705904
Свидетельство о публикации №113090705904
Рецензии
