Якщо ж душа благає спілкування
Папір мене врятує та перо.
Вони ж такі терплячі
Що іноді мені аж соромно за себе.
А чи то біль, а чи образа
А чи то радість, гнів
Або ж то роздуми мої
Усе папіру я довірю.
Ніколи він не скаже – досить!
Покірно сприйме все,що написала
Нема такий души у світі
Беззаперечно щоб усе сприймала.
А він мовчить.
А я крапАю і крАпаю
С себе тягар, с души знімаю
Паперу віддаю.
Врятуй!! Врятуй!! Благаю!
Бо з глузду зїду я.
Як обуздать людині розум
Якщо закон моралі,він не діє.
Я сповідаю тобі усі гріхи
Очищу душу покаянням
Багаття розкладу
І всі гріхи у полум’ї спалю
Аби ж то вчадили
Аби ж не повернулись
Аби ж на попіл обернулись
То ж би розвиднілось та посвітліло
У світі цим.
Я та папир- нас двое
© Copyright: Лариса Сенчило, 2013
Свидетельство о публикации №113090609095
Свидетельство о публикации №113090609095
Рецензии