Я вiтаю тебе iз спокiйним поверненням в осiнь,
Де по жовтим стежкам м'яко стелиться бiлий туман,
Де чекають на нас,що не можуть повiрити досi
У величнiсть життя,закарбоване мiтками ран.
Невеселi дощi супроводжують поглядом лiто...
Я веселку твою в цьому поглядi марно шукав...
Бiдне серце стомилося вiчно тобою болiти
Серед спалених розпачем нiбито лiкарських трав.
Нерухомiсть буття,як малюнок останньоi митi,
Зосередить тебе на безкрайнiх ланах почуття...
І далекi свiти,що тобою раптово вiдкритi,
Подарують нове,але надто вже сiре житя...
В длуння втоми
© Copyright: Александр Ноцкий, 2013
Свидетельство о публикации №113090509516
Свидетельство о публикации №113090509516
Рецензии