Шон Маклех. Песня старых часов

Пiсня старого годинника
Шон Маклех
                «У селище,
                Де пахне рибою, прийшов
                З літнього лісу.»
                (Йоса Бусон)

Я двері відчинив дощавій пісні літа,
Пустив червневу зливу на поріг
У хату сутінок, що міфами зігріта,
У хату-келію. Молитвами доріг
Причини й наслідки зібрав в долоню Час.
Його мірилом був старий годинник
Отой зозулястий, отой, що будить нас.
Та в сірих буднях, у сансарах плинних
Не зупинився він – пішов назад. 
З потворного «сьогодні», де газети й миші
Він нас завів у предковічний лад:
Епоху справжнього, де в космічній тиші
Плоди і бронзу, молоко і мед,  
Приносили в офіру Сонцю і воді,
Де право жити здобувалось в боротьбі,
Де зілля дарувало силу і політ,
Де слово – таїнство, де непідробний світ.   

               
                Шон  Маклех.
   
 ПЕСНЯ  СТАРЫХ  ЧАСОВ.
       
        «В  посёлок,  пропахший  рыбой, пришёл  из  летнего  леса.»
                (Йоса  Бусон).

Я  дверь  открыл  счастливой  песне  лета,
Пустил  июньский  ливень  на  порог.
В  дом  сумерек,  легендами  согретый,
В  дом-скит — приют  намоленных  дорог.

Причинам,  следствиям   подставил  я  ладони,
Мерилом  времени  взял  древние  часы
С  кукушкою,
                поющей,  только  тронь  их
Блестящий  клюв  и  пёстрые  красы.

Где  маятник  то  вправо  шёл,  то  влево,
Гнал  время  и  обратно  возвращал,
Являя  нам  из  временнОго  чрева
Не  мерзость  дня  мышиного  посева,
А  ревностный  прекрасный  идеал.

Где  в  тишине  космической  дремоты,
Покорствуя  бесхитростной  еде,
Достойно,  без  лукавой  позолоты
Платили  дань  светилу  и  воде
Плодами,  молоком,  душистым  мёдом,
Храня  покой  под  чистым  небосводом.

Здесь  право  жить  борьбою  обреталось,
Лоза  несла  свободы  элексир
И  слово  добрым  таинством  считалось,
Отображая  первозданный  мир.