Осіннє небо запечалене
Нависло сивим полотном,
Колись давно мене стрічали ви
О, як же це було давно!
Застигли клени:пахне зливою
Холодним вітром і дощем.
Тоді я ще була щасливою,
Ми вдвох ховались під плащем.
Мені в той час усе здавалося:
Його послали небеса.
Та ж ні, я звісно помилялася.
Любов коротка, мов гроза.
А в серці ще живе відлуння
Отих розкатів грозових
І в дощову осінню днину
Я все блукаю поміж них.
***
© Copyright: Галина Серженко, 2013
Свидетельство о публикации №113090500384
Свидетельство о публикации №113090500384
Рецензии