Вона любила журавлiв
Напевне всіх, живих і паперових,
Допоки вогник трішки тлів,
Із ними мандрувать була готова.
Робила в ліжку, а потім
Складала на вікні, на зустріч вітру,
В надії, що з дитячих снів
Судьба зодягне нову світлу мітру.
Вона лежала, а у снах
Летіла вишиною, поверх неба,
І кожен день в її руках
Журавликам з'являтись було треба.
Останній, мав забрати біль,
Хворобу віднести і утопити,
Та дівчинці забракло сил,
На журавля, що мав усе змінити.
Свидетельство о публикации №113090502739