Ociннi днi
Нагадує осінь про себе,
Малює фарбами гаї.
Появляються хмари на небі,
Випадають холодні дощі.
Опадає листя пожовтіле,
Покриває землю килимом.
Небо похмуре і сіре
Не балує нас вже теплом.
Проміннями сонце ще грає,
Дарує нам ласку, тепло
І «бабине літо» вітає,
Щоб довше із нами було.
Журавлі летять ключами
Над ставом курличуть.
Прощаються ніби з нами
Нас з собою кличуть.
Проводжаю їх, сумую,
Появились сльози.
Їх весною ждати буду,
Як зійдуть морози.
Шумит криниця під горою
І тече до гаю,
Б’є цілющою водою
І руслом петляє.
По яру вода блукає,
Тече під калину.
І струмком своїм вражає
Явір та ялину
.
Віє вітер по долині,
Верби гне, калину.
Долю він шукає нині
З поля на долину.
Гай гойдає і діброви
І квітки на полі.
Хвилюються навіть сови,
Підкорившись долі.
© Copyright: Борис Мохонько, 2013
Свидетельство о публикации №113090502430
Свидетельство о публикации №113090502430
Рецензии