Не вмію ні сміятись,ні радіти.
Я тихий смуток,я пекучий біль.
Мої думки, як неслухняні діти,
Несуть додому прикрість звідусіль.
І знову на очах застигли сльози,
Що ось впадуть як крапля дощова.
А може то не сльози - давні грози,
І то не грім, а то твої слова?
Хотілося ж сміятись як дитина,
Радіти сонцю,пестити вуста,
Що червоніють, мов в саду калина,
Та тільки мрія та моя пуста.
Думки,думки,візьміть мене на крила,
Щоб полетіть, туди, де ще душа,
Мов корабель, розправивши, вітрила,
Шукати щастя в море вируша.
Думки
© Copyright: Виктор Гала, 2013
Свидетельство о публикации №113090409417
Свидетельство о публикации №113090409417
Рецензии