Ох, i кума...

Як забрів же кум Степан до куми Одарки :
-Пляшка є! Неси мерщій , Одарочко, чарки.
Одну випив, другу випив. Хмільна…Стрепенувся.
І як джмелик  до медку за кумой метнувся.
Та присядь же кума мені на коліна,
Ти така пухнесенька як скирдочка сіна.
Я б на тобі спав та й спав до самого ранку,
І як котик муркотав, що зліз на лежанку.

                Приспів.
              Ох, кума…як та лисиця…хитра, шельма, спокусниця,
             Манить , манить та боїться. –Що ви, куме, схаменіться.
             А що кум? Кум  як в'юн , що у солі в'ється.
             Бо ,кумець ,просто так кума не здається.

Дай хоч, квіточко моя, погрітись на грудях.
-Що ви, куме, піде слава про мене по людях.
 Чого ж Бог  мені тай дав куму полохливу,
Всім на заздрість рум'яненьку, як мальву вродливу?
Ой, я жіночка слабка, це ж мене погубить,
Здамся мабуть. Хай Степан хоч раз приголубить.
А що ж буде як Іван п'янезний проснеться?
Давай  думай, кума, швидше, бо терпець урветься.

                Приспів.
                04.09.2013