наболiле

Рима не любить щасливих — їм не до рими.
І не пишеться ані словечка вже котру ніч.
Темрява тихо схлипує за дверима —
а, значить, настане ранок. І, певна річ,

я на повні груди повітря вдихну осіннє,
ковтаючи жадібно, спрагло свободу і день.
Це Щастя. Це вересень. Осінь — моє воскресіння.
Я щаслива. Це суть. Не важливо ні з ким, ні де.

_____________________________________________

чорна кава міцна зранку. на противагу чаю.
руйнуються мертві мрії, зароджуються живі.
життя моє без тебе фарби не втрачає –
воно безперестанку замішує нові.

_____________________________________________

Столиця манить тебе широтою нових відкриттів,
світлом вулиць нічних, очима тамтешніх людей;
Київ пахне азартом — ти спраглий до змін у житті.
Ти схильний вважати, що важливо не з ким, а де.

Горизонти нові майоріють ще щастям. Ще чисті,
рівно як і думки, що рояться під світлим чолом.
Най буде так. І поки я тут купатимусь в жовтому листі —
не спиняйся. Все буде. Я вірю. Іди напролом.