Визит дамы перевод на украинский

Визит дамы (Ivo Scopare, http://www.paco.net/~arts/damus.htm)

Она пришла внезапно. Как всегда.
В коротком летнем платье тёмно-красном.
Поёживаясь, словно холода
терзали стан, столь хрупкий и прекрасный.
*
С улыбкой наблюдал я, как она,
сняв туфельки и подобрав колени,
присела у открытого окна.
Как ангел, не отбрасывая тени.
     *
И теребя кулончик золотой
в лучах неунывающего лета,
вдруг голосом, тревожным, как прибой,
сказала тихо:"- Дай мне сигарету."
*
А я спросил, ей пачку протянув:
"- И это всё? Всё кончено отныне?"...
Она курила, даже не взглянув
своим прекрасным взором тёмно-синим.
*
Курила, молча, несколько минут.
И я молчал, всё ждал её ответа,
которого другие в страхе ждут.
Она же, загасила сигарету
*
и, мне в глаза стараясь не глядеть,
сказала с дрожью на больших ресницах:
"- Мне просто захотелось посмотреть,
понять того, кто Смерти не боится.
  *
Ты ведь, так молод, не дурён собой,
и, будь я человеческим созданьем,
быть может, флиртовала бы с тобой.
Но я же Смерть! Я фактор мирозданья,
*
что прекращает всё: теченье рек,
биенье сердца, быстрый бег кометы.
А ты же, просто - юный человек.
И не боишься Смерти. Разум, где ты!?"
*
Ладони я прижал к её лицу,
дрожащих алых губ коснулся взглядом.
"- Не надо всё сводить к тому концу,
что Жизнь сладка, а Смерть страшна. Не надо!
*
Нам всё равно с тобою танцевать
последний вальс, когда наступит время.
Мне всё равно тебя не миновать.
Зачем же смерти страх нести, как бремя?
  *
Не страшно не проснуться поутру.
Ведь знаю тайну я, что, без сомненья,
однажды став твоим, я не умру,
а перейду в другое измеренье.
  *
И ты - не самый худший проводник!
Ты - не Конец, коль всё начнётся снова.
Есть Жизнь и Смерть, как долгий час и миг.
Так создан мир. Нет ничего другого.
  *
Надеюсь, я ответил на вопрос?"
Смерть улыбнулась, грациозно встала.
И локон чёрных шёлковых волос
кокетливо поправив, прошептала:
*
"- Наивный ты и очень молодой.
Но мне приятно знать, что я -Начало.
Живи без страха, раз уж ты такой!"
И тихо вышла, как и не бывала.


ВІЗИТ ПАНІ (вільний переклад П.Голубкова)

Вона прийшла раптово. Як завжди.
В короткім платті, начебто атласнім.
Щулячись трохи, наче холоди
Терзали стан, тендітний і прекрасний.

Спостерігав я мовчки, як вона,
Без туфель, підібравши вже коліна,
Присіла до відкритого вікна,
Як ангел, що не відкидає тіні.
    
Мнучи якийсь кулончик золотий,
Без зайвого при цьому етикету,
Вмить, голосом, тривожним, як прибій,
Сказала тихо: " – Дай-но сигарету. "
      
А я спитав, ледь пачку простягнув:
" - Оце і все? Все скінчено віднині?" ...
Вона курила, погляд не сягнув
Її очей прекрасних темно-синіх.
          
Курила, мовчки, декілька хвилин.
А я чекав на відповідь відверту,
Яку в страху чекають, як один.
Вона ж, як загасила сигарету
          
Майже не дивлячись на мій відкритий рот,
Сказала, з вій тремтінням, як цариця:
" - Просто схотілось подивитись от,
На того, хто тут Смерті не боїться.
            
Ти ж молодий ще, гарний ще хлопчина,
І, будь би я істотою людською,
Я, може, фліртувала би з тобою.
Але ж я Смерть! Світобудови чинник,
            
Що припиняє все: річок потік,
Серця биття, і біг швидкий комети.
А ти… ти ж, просто - юний чоловік.
І не боїшся Смерті. Розум, де ти!? "
               
Приклав  долонь я до її лиця,
Тремтячих губ торкнув мій «погляд Феба».
" - Не треба все так зводить до кінця:
«Життя солодке, Смерть страшна». Не треба!
               
Нам все одно з тобою танцювать
Останній вальс, коли мій час настане.
Мені тебе ніяк не обминать,
Навіщо ж той страх смерті наостанок?
            
Я не боюсь казок про Смерть стару.
Без сумніву, я знаю таємницю:
Ставши твоїм колись, я не помру,
А в інший вимір перейду, царице.
             
І ти… Ти - не найгірший провідник!
Ти - не Кінець, як все почнеться знову.
Життя і Смерть, як мить і довгий вік.
Такий він світ. І іншого нічого.
            
Я, сподіваюсь, на питання відповів? "
Смерть посміхнулась, граціозно встала,
І локон чорного волосся, що струїв,
Кокетливо поправивши, сказала:
            
" - Наївний ти і дуже молодий.
Приємно знати, що не налякала.
Живи без страху, раз вже ти такий!"
І тихо вийшла, як і не бувало.