Ну чого Ти від Мене бажаеш, Кішка?
Ходиш та блукаеш, блукаеш та ходиш.
Розповідаеш Мені щось, немов Книжка.
Не розумію твоєї Мови. Нічого у Мені не находиш.
Мовчки. Коли ходиш навкруги, то ходи мовчки.
Бо мої Помисли зараз перевищують усе навкруги.
Вони у Голові стрибають немов з кочки на кочку,
Дострибують до Серця й розтоплюють Кригу.
А можливо, що це саме Почуття здіймаюь Помисли.
Бо саме Їм сліпо довіряють Люди.
Саме Серце посилає ті самі Імпульси,
Що в свою Чергу здіймають Груди.
Й згадується усе те, що таке приємне,
Що залишає подряпини на ніжній Шкірі,
Що таке цікаве і надмірно тепле,
Але залишилось назовні, Я ж дома нині.
К шка, що?
© Copyright: Олександра Вечная, 2013
Свидетельство о публикации №113090209185
Свидетельство о публикации №113090209185
Рецензии