Життя на суєту безтямно витрачаєм
Немов попереду ми вічність маєм.
Про втрачені можливості жалкуєм,
Палаци "вічні" на піску муруєм.
Коли ж близьких людей втрачаєм,
На хвильку в горі очі відкриваєм.
Та вже на ранок знову бігаєм по колу
Не бачачи важливе щось довкола.
На граблі ті ж таки ми знову наступаєм,
Та через хвильку й гулю забуваєм.
Поки не кине час нас на узбіччя...
Та в цьому маєм також протиріччя-
Немов на себе збоку споглядаєм,
Та зупинити гони ці снаги не маєм...
Життя на су ту безтямно витрача м
© Copyright: Оксана Анатольевна, 2013
Свидетельство о публикации №113090208484
Свидетельство о публикации №113090208484
Рецензии