Згадалось те, що наболіло,
Яке не стерти, не змести,
Коли несміливо, невміло
Кохання зводились мости.
Та не судилось, не збулося -
Завмерли подихи весни.
Лиш пам'ять, де усе вляглося,
Турбує часто мої сни.
...Наснилось Новорічне свято,
Ялинка, радість, танці, сміх.
Ми веселилися завзято,
Кружляв і падав тихо сніг.
Втомилось свято, відбулося...
Лишились ми на самоті...
Та не судилось, не прийшлося
Бути щасливими в житті.
У кожного своя дорога,
Тривоги, болі і жалі.
Життя біжить по волі Бога -
Жаль, щастя мало на землі!
Не судилося
© Copyright: Мыкола Ковальчук, 2013
Свидетельство о публикации №113090207618
Свидетельство о публикации №113090207618
Рецензии