Картатий розстелила плед
на луки осінь,
а на губах у неї мед
і сиві роси.
Хто зробить хоч один ковток -
солодкий трунок,
і всіх проймає до кісток
її цілунок.
Не гомінкого ручая
покірна бранка,
ніхто не знатиме, чия
вона коханка.
Шепоче чарівні слова
і споглядає,
як від заклять її листва
з гілля спадає.
Купається в рясний дощах
багаторосих,
янтар і бірюза в очах,
смарагди в косах.
Осiнь
© Copyright: Марина Довбня, 2013
Свидетельство о публикации №113090206886
Свидетельство о публикации №113090206886
Рецензии
Коли я заходжу на свою сторінку і бачу такі гарні відгуки на свої вірші, до мене приходить натхнення!!! Спасибі Вам!
Успіхів Вам і нових творчих звершень.
З пов.
Марина!
Марина Довбня 06.09.2013 14:59 Заявить о нарушении
Успіхів Вам і нових творчих звершень.
З пов.
Марина!
Марина Довбня 06.09.2013 14:59 Заявить о нарушении