Осiннi розсуди...

Осінь – гарна пора,
В школу йде дітвора,
Квіти скрізь, привітання та дзвін!
Все дитинство, як сад
Без турбот зайвих, вад,
Хвилювання, що є часоплин…

За казковим життям
Зустріч йде з майбуттям,-
Що дорослим навіює сум,-
Бо не верне назад
Вир шкільний листопад,
Де багато чекань, світлих дум

Все пройшло, ніби мить,
Та душа ще болить,
Кличе той журавлів з неба клин,
В нім блакитності світ
Молодих мрійних літ
У намисті червоних калин…

Що ж,- таке вже життя
Без проблем вороття…
Навіть, в далях не ліпше,- лід зим…
Лиш радіти снігам,
Криговим берегам,
Де від вогнища – попіл та дим…

З цим гірчить долі мед,
Зник чарівності злет
У самотності тихій поріг…
Килим зрілих принад
Вкрив рясний листопад
Щедрим блиском осінніх доріг…
01.09.2013р.


Рецензии