А час – він стирає біль, лишаючи спогади,
Життя твоє на нові іде віражі…
Подумай – якщо весь час було б тобі боляче,
То як із цим продовжити можна жити?
А час – він стирає обличчя, звуки та запахи,
Приглушує, в небуття заховує крах.
І ти, коли вже втомилася зовсім плакати,
Вже не згадуєш той, самотності страх.
Так сталося може, з самого веління Божого.
Може, було уроком на тім рубежі.
Ти не чекай тільки ліків чудесних від болю.
Встань. Згадай все хороше. Собі поможи.
А время стирает боль. укр
© Copyright: Ирина Бондарь Левобережная, 2013
Свидетельство о публикации №113090210119
Свидетельство о публикации №113090210119
Рецензии