Минає день, минає час...
В душі вогонь любові, майже, згас.
Заполонила все печаль і біль.
Вони до мене линуть звідусіль.
Я потопаю в хвилях суму, хвилях сліз.
Хто, звідки і навіщо їх приніс?
І як звідтилі виплисти на волю
щоб обійняти кращу та щасливу долю?
Спасіння потопельниці? То справа рук її.
Нехай навкруги люди є живі...
Та їм до мене байдуже! Така житєва правда.
Запамьятала це давно й назавжди.
Ті люди можуть тільки лиха наробить.
Тебе, неначе ненароком, підтопить.
На це питання відповідь одна і є.
Ти не чекай коли хтось припливе.
Знаходь у собі сили та пливи сама,
бо іншого, у тебе, виходу нема.
Мина день, мина час...
© Copyright: Владимира Чугунова, 2013
Свидетельство о публикации №113090109850
Свидетельство о публикации №113090109850
Рецензии